Банк портретів / Андрієвська Євгенія

Андрієвська Євгенія

Євгенія Андрієвська з чоловіком Іваном та семирічною донькою Інною жила в приватному будинку на околиці м. Київ. Андрієвські товаришували з родиною Соколових. Григорій Соколов працював чоботарем, його дружина єврейка Голда (з дому Кисляр) – закрійницею. Вони виховували доньку Ларису, Іннину однолітку, й були обоє глухонімі від народження.

Із початком німецько-радянської війни Івана Андрієвського мобілізували до Червоної армії. Німецькі війська зайняли м. Київ 19 вересня 1941 р., а 28 вересня на вулицях з’явились оголошення окупаційної влади з наказом усім євреям наступного дня зібратися на перехресті біля урочища Бабин Яр. Прочитавши їх, Григорій Соколов відчув небезпеку й запропонував дружині та дочці сховатися.

Він привів Голду з донькою до Євгенії Андрієвської, яка погодилася їх прихистити. Удень Соколови не виходили зі сховку, щоб не помітили сусіди. Інна допомагала матері переховувати свою подругу. Поліція в пошуках євреїв періодично проводила рейди київськими вулицями. Під час облав Євгенія казала своїм підопічним посидіти в погребі, а вхід завішувала випраною постільною білизною.

Раз на тиждень Григорій, який жив поруч, відвідував дружину й дочку, іноді приносив їм харчі. Якось на початку червня 1943 р. його довго не було. Занепокоєна Голда вирушила на пошуки чоловіка. Надвечір вона прийшла до їхньої квартири, де хотіла дочекатися Григорія. Але єврейку помітили сусіди й повідомили нацистів. Голду заарештували. Дорогою жінка пручалася. Оскільки не могла говорити, кричала. Це не сподобалося окупантам, і її розстріляли неподалік дому.

Лариса Соколова жила в Андрієвських до вигнання гітлерівців зі столиці України в листопаді 1943 р. Пізніше її розшукали старший брат батька Михайло Соколов та його дружина Єлизавета. Їхня родина виховувала дівчину в повоєнний час. Лариса Соколова й надалі спілкувалася з Євгенією та Інною Андрієвськими.

У 1998 р. Євгенії Андрієвській присвоєно звання Праведника народів світу. Її донька Інна Шаповалова (Андрієвська), а також Михайло та Григорій Соколови визнані Праведниками Бабиного Яру.

Світлана Демченко

м. Київ

Національний музей історії України у Другій світовій війні

  • fingerprintАртефакти
  • theatersВідео
  • subjectБібліотека